Поради психолога на час карантину

Пам’ятка для батьків

Дорогі батьки, пам’ятайте, що діти дуже вразливі щодо інформації, яка іде з екранів та моніторів, а також дуже чутливі щодо вашого стану, ваших слів, ваших реакцій. Тож, пробуйте убезпечити своїх дітей, особливо молодших школярів від ненависті та агресії, на кого б вона не була спрямована.

Краще за вас, ваших дітей знати ніхто не може, тому ми пропонуємо два варіанти поведінки з ними:

1. Той час, який ви безпосередньо із дітьми, - вимикайте новини, виходьте з онлайну, припиняйте бурхливе обговорення - будьте в контакті з дітьми.

2. У багатьох країнах діти приймають участь в усіх подіях, в яких приймають участь дорослі - і таким чином вчаться жити, набирають досвіду. Спробуйте в м’якій і доступній формі пояснити дитині, що відбувається, і чому ви хвилюєтесь. Виключення дітей з тих подій, які відбуваються, можуть провокувати нерозуміння і стан, коли дитині доведеться самостійно справлятися зі своєю тривогою та почуттями.

І, звичайно, більше обіймів, доторку, усміхненого погляду, добрих слів, цікавості щодо їхніх справ, включення в спільні ігри. Це важливо і для вас, і для дітей. Вам це допоможе зняти напругу і ще раз зрозуміти, заради кого все твориться; дітям - відчувати себе в безпеці та любові попри все.

Кроки для стабілізації ситуації з боку батьків.

Будьте уважними до змін в поведінці дитини. Зверніться до лікаря, психолога, психотерапевта, якщо стан дитини викликає занепокоєння.

ДОПОМОГА ДІТЯМ ШКІЛЬНОГО ВІКУ

ДОПОМОГА ПІДЛІТКАМ

Психологічні поради батькам:«Зовнішнє незалежне оцінювання.Як підтримати свою дитину?»

Шановні батьки, психологічна підтримка – це один з найважливіших чинників, що визначають успішність Вашої дитини під час здачі ЗНО. Досить часто ми створюємо ситуацію залежності у вашої дитини, на кшталт, – «якщо ти …, то…», нав’язуємо нереальні стандарти, суперництво із ровесниками, – «подивись, як інші стараються…» тощо.

Водночас справжня підтримка повинна ґрунтуватися на підкресленні здібностей, та позитивних сторін дитини. Підтримувати свою дитину – значить вірити в нього. Підтримка заснована на вірі в природжену здатність особи долати життєві труднощі при підтримці тих, кого вона вважає значущими для себе. Дорослі мають нагоду продемонструвати дитині своє задоволення від її досягнень або зусиль.

Інший шлях – навчити підлітка справлятися з різними завданнями, створивши у нього установку: «Ти можеш це_зробити!».

Щоб продемонструвати свою віру в дитину, батьки повинні мати мужність і бажання зробити наступне:

· забути про минулі невдачі своєї дитини;

· допомогти дитині знайти впевненість у тому, що він/вона справляться із тим чи іншим завданням;

· пам'ятати про минулі успіхи і повертатися до них, а не до помилок.

Десять заповідей для батьків

• Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.
• Не сприймайте свою дитину як свою власність, не ростіть її для себе, не вимагайте від неї реалізації заданоївами життєвої програми і досягнення поставленоївамимети. Дайте їй право прожити власне життя.
• Ніколи не навчайте того, в чому самі не обізнані. Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.
• Довіряйте дитині. Дозвольте робити власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.
• Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.
• Ніколи не давайте дитині нега тивних оцінкових суджень («ти поганий», «ти брехливий», «ти злий»), оцінювати треба лише вчинки.
• Намагайтеся впливати на дитину проханням — це найефективніший спосіб давати їй інструкції.
• Не ставтеся до дитини зневажливо.
• Будьте послідовними у своїх вимогах.
• Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими (друзями, однокласниками, сусідами), а порівнюйте лише з тим, якою вона була вчора і якою є сьогодні.

Поради психолога

«Ви думаєте, щовиховуєтедитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте чи караєте її. Ви виховуєте її кожну мить Вашого життя, навіть тоді, коли Вас немає вдома».

А.С. Макаренко

Любіть дитинуне за те, що вона розумна чи красива, а лише за те, що вона Ваша ріднадитина.

Розмовляйте з дитиною,розвивайте її мову. Цікавтесь її справами і проблемами.

Надавайте дитині самостійності в діях і прийнятті рішень.

Не відгороджуйте дитину від обов’язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом із нею.

Слідкуйте за своєю зовнішністю.Дитинаповинна пишатися Вами.

Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички і любов до праці.

Пам’ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до майбутнього життя.

Ви — перший друг і порадник дитини.

Якщо:

• Дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;
• Дитину висміюють, вона стає замкнутою;
• Дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною;
• Дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;
• Дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини;
• Дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;
• Дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;
• Дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;
• Дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;
• Дитина росте в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Рекомендації батькам з виховання обдарованої дитини!

Дитина – це не експериментальний майданчик для психолого-методичних новацій та апробації, це не іграшка і не втіха, не «помічник» на старість.
Даруйте дитині батьківську любов, повагу, створіть умови для розвитку, дайте можливість їй жити власним життям. Не задовольняйте власні емоції за рахунок дітей.
Допомагайте, але не заважайте їм самим робити свій вибір.
Виховуйте дитину як рівну собі, тоді вона буде відстоювати власну думку, поважати інших, буде вільною, талановитою особистістю.
Спілкуйтесь частіше з дітьми, намагайтеся бути в курсі їх справ, підтримуйте їх у будь-якій ситуації, пояснюйте існування різних точок зору.
Підтримуйте родинні стосунки, влаштовуйте сімейні свята, ігри.
Виховуйте дитину в гармонії з природою.
Дайте можливість дитині спробувати себе в різних напрямках творчої діяльності, не дозволяйте кидати розпочату справу, доки не отримаєте перших результатів, щоб зробити певні висновки.
Спонукайте до праці, примушуйте виконувати певну роботу, навіть інколи за рахунок свого часу.
Радійте успіхам ваших дітей.
Виражайте свою любов до дітей так, щоб вони її відчули.
Пам’ятайте, що любов – це і турбота про інших.
Пам’ятайте, що проблеми дитини – це проблеми батьків і починати щось змінювати треба спочатку з себе.

Як поводитися батькам та оточенню зі схильної до суїциду дитини

Стратегічними напрямками батьківської допомоги дітям із суїцидальним ризиком спеціалісти вважають

поліпшення стосунків в сім’ї, підвищення самооцінки, самоповаги дитини, а також покращення спілкування у родині. Усі ці заходи мають призвести до підвищення самоцінності особистості дитини, її життя до такої міри,

коли суїцидальні дії втрачають будь-який сенс.

Для підвищення самооцінкидоцільно застосовувати такі підходи:

· Завжди підкреслюйте все добре й успішне, властиве вашій дитині – це підсилює впевненість у собі, віру в майбутнє, покращує її стан.

· Не чиніть тиску на підлітка, не висувайте надмірних вимог до результатів навчання тощо.

· Демонструйте дитині справжню любов до неї, а не тільки слова, аби вона відчула, що її дійсно люблять.

· Сприймайте, любіть своїх дітей такими, якими вони є – не за гарну поведінку та успіхи, а тому, що вони ваші діти, ваша кров, ваші гени, ваше продовження.

· Підтримуйте самостійні прагнення дитини, не захоплюйтесь її оцінюванням, не судіть її, знайте, що шлях до підвищення самооцінки лежить через самостійність і власну успішну діяльність дитини.

У випадку, коли діти виявляють суїцидальні тенденції або відчай, слід поводитися наступним чином:

1. 1.Залишайтесь самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти.

2. 2.Дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом, це дозволить встановити довірчі, чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про наболіле.

3. 3.Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.

4. 4.Майте справу з людиною, а не з «проблемою», не варто діяти як вчитель або експерт, розв’язувати кризу прямолінійно, це може відштовхнути дитину.

5. 5.Зосередьте свою увагу на почуттях дитини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй вилити вам душу.

6. 6.Не думайте, що вам слід говорити щоразу, коли виникає пауза в розмові, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.

7. 7. Виявляйте щире співчуття й інтерес до дитини, не перетворюйте розмови з нею на допит, ставте прості, щирі запитання, які будуть для дитини менш загрозливими, аніж складні, «розслідувальні».

8. 8. Спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син чи донька саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особисті, хворобливі речі.

9. 9.Намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, приймайте її бік, а не бік інших людей, які можуть завдати їй болю.

10. 10. Дайте своєму синові чи доньці знайти власні відповіді, навіть тоді,коли вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації.

11. 11. Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, коли та страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвиході може примусити вас почуватися безпорадними й дурними, але вам, на щастя, найчастіше і не слід примати будь-яких певних рішень, негайно змінювати життя або навіть рятувати її – ваш син або дочка врятуються самі, варто тільки довіряти їм.

12. 12.І останнє – якщо ви не знаєте, що говорити, не кажіть нічого, просто будьте поруч!

У випадку, якщо існує реальний суїцидальний ризик або вже відбулася спроба, то батькам можна порадити таке:

1. Першим кроком у запобіганні самогубства завжди буває встановлення дворічного спілкування.
2. Батькам слід подолати ситуацію, коли необхідність бесіди з дитиною про її суїцидальну спробу загострює їхні власні психологічні конфлікти або виявляє якісь їхні проблеми. Слід і в цій ситуації віддавати перевагу бажанню поговорити з сином або донькою і водночас – перемогти страх перед бесідою, щоб обов’язково відбулося спілкування і обговорення проблем.
3. Діти у стані кризи стають надто чутливими, особливо до того, як і що говорять дорослі; тому не можна виливати на дитину несвідому чи свідому агресію; іноді корисною стає невербальна комунікація – жести, доторки тощо.
4.Якщо батьки відчувають, що дитина начебто відхиляє їхню допомогу, їм слід пам’ятати, що вона водночас і прагне, і не хоче її; тому для досягнення позитивного результату в діалозі необхідні м’якість і наполегливість, терпіння і максимальний прояв співчуття і любові тощо.
5. ОБОВЯЗКОВОзверніться до кваліфікованого психолога.

Виховання дисциплінованості у дітей

Багатьох батьків хвилює питання: на скільки необхідна сувора дисципліна і як та коли її застосовувати? Як поєднати батьківську любов і суворі правила? Звичайно, у цьому питанні важливе почуття міри.

Хоч як би парадоксально не звучало, але дітям теж потрібна дисципліна. Дотримання правил та виконання законів робить життя маленької людини зрозумілим, передбачуваним, створює відчуття безпеки. З часом діти починають відчувати, що за батьківськими заборонами, приховуються турбота про їхню безпеку, добробут. Проте виникає запитання: чому діти, почуваючись захищеними за умов установленого дорослими порядку і чіткої регламентації правил, водночас намагаються порушувати їх? Існує багато причин, але найголовніша – вони насправді постають не проти правил і вимог, а проти засобів їхнього «впровадження в життя», тобто проти силових методів, авторитаризму. Тому спробуємо відповісти на інше запитання: як батькам знайти шляхи до безконфліктного виховання дисциплінованості?

Дорослим та батькам необхідно пам’ятати:

1. У житті кожної дитини обов’язково мають існувати певні обмеження, вимоги, заборони, тобто правила. Це корисно знати тим батькам. Які прагнуть уникати сімейних конфліктів, намагаються якнайменше засмучувати малюка й отримують зворотний результат, потураючи капризуванням. Треба встановити правила поведінки та дбати про їхнє виконання.

2. Батьки мають дотримуватись меж дозволеного, чітко та спільно засуджувати погані вчинки дитини, бути послідовними.

3. Обмежень, вимог, заборон, тобто правил, не повинно бути забагато, і вони мають бути гнучкими. Дотримання цієї вимоги правила зберігає батьків від інших крайнощів – виховання в дусі «закручування гайок», авторитарного стилю.

4. Усі ці правила, разом узяті, передбачають наявність у батьків почуття міри, особливу мудрість у розв’язанні питань щодо «можна» і «не можна» у взаєминах з дітьми.

5. Тон, яким повідомляєте вимогу або заборону, має бути радше дружнім, аніж директивним. Не варто на запитання сина або доньки: «Чому не можна?» відповідати: «Тому, що я так сказав!», «Не можна і все!». Доречніше стисло пояснити: «Це небезпечно», «Уже пізно», «ТИ можеш зашкодити іншим і собі». Пояснення має бути коротким, чітким, зрозумілим і пояснюватися лише раз.

6. Дуже корисно заздалегідь обговорити з дитиною виконання правил і вимог, нагадуючи про них і попереджаючи про можливі труднощі. У таких випадках місія батьків – бути помічниками у виконанні добровільних зобов’язань, а не суворими наглядачами.

7. Пам’ятайте, що кожна дитина робить залюбки дві речі: вона або співпрацює з батьками, або пручається. Тому питання дисципліни розв’язується дуже просто – змалечку потрібно поводитися так, щоб дитина зрозуміла: їй вигідно співпрацювати з вами.

8. Не забувайте про власний приклад, інколи він набагато красномовніший, ніж десять правил, разом узятих.

9. Надавайте дитині змогу відчувати вашу любов постійно, хоч би де ви не були.

На кожному етапі розвитку малюка ми використовуємо різну мову нашої любові та вимогливості. Тому для батьків важливо обрати саме ту мову, інтонацію, яка розчулить серце дитини. У вас обов’язково все вийде, якщо ви будете уважні до свого сина чи доньки, зумієте вислухати і почути їх, будете щирими, зацікавленими.

Ми любимо і завжди любитимемо своїх дітей такими, які вони є. водночас ми можемо і повинні зробити все, щоб вони хотіли і могли відкрити у собі найкраще, зробити світ навколо досконалішим. Лише так передається справжня любов і справжня турбота. І це важливо як для дітей, так і для батьків.

Поради вчителям, які викладають в 5 кл.

Рекомендації вчителям щодо підтримки дисципліни в класі